Профілактика дефіциту вітаміну К при новонароджених: положення комітету ESPGHAN з питань харчування

Внутрішньом'язове введення вітаміну К

У 1961 і 1993 роках Американська академія педіатрії рекомендувала ранню постнатальну профілактику вітаміном К з використанням 0,5 - 1,0 мг парентерального вітаміну К або 1,0-2,0 мг перорального (18,21). У 2003 році в/м-ін'єкція 1 мг вітаміну К при народженні була запропонована в якості стандарту догляду за здоровими новонародженими немовлятами (3). Аргумент на користь в/м профілактики полягала в тому, що одна ін'єкція є більш надійною в якості самого введення, і, ймовірно, призводить до запасу вітаміну К протягом наступних тижнів. Тому ця політика широко використовується в усьому світі. Дані епідеміологічного нагляду показали, що така схема профілактики практично запобігає класичній і пізній формам ВКДК (захворюваність <0,2/100,000) (23,68,71,72). Незважаючи на використання постнатального введення 1 мг в/м досі є випадки пізньої форми ВКДК, які вимагають подальшої оцінки (41,73–75). Побічні ефекти ін'єкцій вітаміну К в/м такі як місцеві інфекції не були систематично оцінені; проте, ймовірно, ін'єкції є болючими для новонароджених.

Пероральна добавка вітаміну К

У всьому світі застосування оральних добавок стало більш поширеним після статті Golding et al в 1992 році (65) і до цих пір використовується зв'язок між вітаміном К1 та раком у дитинстві, проте ці данні не були підтверджені (66,67). Політика профілактики пероральним вітаміном К змінюється в залежності від дози і частоти прийому, і, здається, забезпечує практично повний захист від ранньої і класичної форм кровотеч (23,68,76,77). Для того, щоб запобігти пізні випадки ВКДК в Європі розроблено 3 моделі профілактики пероральною формою вітаміном К. Ефективність окремих політик профілактики може бути оцінена лише статистичними даними. Ці дані завжди піддаються ризику заниження (78).

У Німеччині використовують 3 х 2 мг пероральної профілактики вітаміном К1, статистика захворюваності пізніми ВКДК 0,44 / 100 000 (95% ДІ 0,19– 0,87) (79). У Швейцарії з 458 184 новонароджених немовлят у 2005–2011 рр. один ранній (вік 18 годин) і 4 пізні випадки ВКДК (80). Усі діти були на грудному вигодовуванні, у одного з немовлят батьки відмовилися від профілактики вітаміном К. У всіх новонароджених з пізніми ВКДК був холестаз печінки.

На відміну від перспективних ранніх даних (68,91) про попередню Голландську пероральну політику (1 мг після пологів, потім 25 мкг на добу протягом 2–13 тижнів), наступні розгорнуті дані спостережень прояснили, що ця схема спричинила найбільшу частоту пізніх кровотеч у новонароджених, порівнюючи з усіма іншими схемами (85).

У Великобританії у 2006 році була запропонована профілактика вітаміном К у вигляді одноразової дози 1 мг в/м, оскільки це є найбільш ефективний і економічно обґрунтований спосіб введення (83). Альтернативно (друга лінія), 2 дози 2 мг вітаміну К у ротову порожнину слід призначати при народженні, від 4 до 7 дня і в третій дозі виключно грудним дітям в 1 місяць.

Як третя альтернатива, може використовуватися датський режим: 2 мг вітаміну К1 перорально при народженні і щотижнева доза 1 мг орально протягом 3 місяців (81,82).

РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Усі новонароджені повинні отримувати профілактику вітаміном К.

2. Профілактика вітаміном K і спосіб введення повинні бути задокументовані.

3. Батьківська відмова від профілактики вітаміном К після адекватної інформації повинна бути задокументована особливо через ризик пізньої ВКДК (96,97).

4. Здорові новонароджені повинні отримувати:

(а) 1 мг вітаміну К1 шляхом введення в/м при народженні,

або

(b) 3х2 мг вітаміну К1 перорально при народженні, від 4 до 6 дня і від 4 до 6 тижня.

або

(c) 2 мг вітаміну К1 перорально при народженні і щотижнева доза 1 мг орально протягом 3х місяців.

5. Успіх орального прийому залежить від дотримання протоколу, і може відрізнятися в різних групах населення та установ охорони здоров'я. Якщо немовля зригує протягом 1 години після введення оральної дози, слід повторити введення.

6. Пероральний шлях не підходить для недоношених дітей і для новонароджених, які нездорові, мають холестаз, або порушення всмоктування кишечника, або нездатні приймати вітамін К, або ті, чиї матері приймали ліки, які заважають метаболізм вітаміну К.

Оригінал статті в повному обсязі ви можете переглянути за посиланням: https://www.zora.uzh.ch/id/eprint/134095/1/MihatschWA_2016.pdf